Автори «азаровсько-клюєвської» версії проекту Податкового кодексу хіба що на крові не клянуться, що готові обговорювати його основні положення з представниками бізнесу та громадськості й, головне, - врахувати відповідні пропозиції. Справді, міністерство фінансів не тільки відкрило Інтернет-форум для його обговорення, але й заявило про проведення цілої серії круглих столів у найбільших регіонах України. 
Проблема в тому, що слухати - не означає почути, а окремі новації опублікованого в «Урядовому кур'єрі» документа, саме свідчать про те, що чиновники чути й рахуватися з думкою суспільства та експертів, як і раніше не хочуть.

Так, у представленому Парламенту проекты ПК пропонується ввести нову схему дотування виробників молока і м'яса, від якої вже близько року з усіх сил відбивається вся м'ясо-молочна галузь. (и далее по тексту)

Суть проблеми проста. В Україні вже більше десяти років існує єдина реально працююча система держпідтримки виробників молока і м'яса, відповідно до якої нараховане переробниками - молокозаводами і м'ясокомбінатами - ПДВ направляється не в Держбюджет, а виплачується у вигляді надбавки до закупівельної ціни тим самим виробникам, у яких переробник купує м'ясо і молоко.

Система діє автоматично, контролюється податковою. Багато селян навіть не знають, що в отриманих ними за зданий продукт грошах, вже міститься держдотація, а чиновники не мають до цих грошей жодного відношення і ніяк не можуть завернути частину з них у свою кишеню.
Можливо, саме остання обставина призвела до виникнення пропозиції перейти на поголовне дотування (не на літр молока і кілограм м'яса, а на голову корови), відповідно до якої весь нарахований ПДВ буде збиратися в єдиному Державному фонді, а потім розподілятися чиновниками між власниками корів.

Вперше ця ідея була висловлена ще минулого року і викликала одностайні протести незалежних галузевих експертів, виробників і переробників молока та м'яса.

По-перше, і найважливіше, виплата держдотації на голову ВРХ стимулює не виробництво молока, а формальне збільшення поголів'я. У результаті, скоротяться доходи тих виробників, хто реально здає молоко і м'ясо на переробку, а у виграші будуть селяни, які тримають корову для власного споживання молока і м'яса або нелегальної торгівлі м'ясо-молочною продукцією на базарі, і, звичайно ж, «селектори-новатори», які зможуть за допомогою чиновників вивести нову породу корів - віртуальних, що існують лише на папері.

Більш того, запропоновану чиновниками схему держпідтримки практично неможливо реалізувати на практиці, а відповідні спроби призведуть до того, що селянам доведеться зайнятися оформленням купи паперів. Так, в Україні нараховується близько 1,6 млн. домогосподарств, що містять майже 2,2 млн. корів. Для виплати дотацій на голову ВРХ необхідно буде створити відповідний реєстр як корів, так і їх власників. У свою чергу, селянам доведеться відкрити спеціальні рахунки в банках і оформити відповідні довідки. Зауважимо, що частка корів, які мають так звані «ветеринарні паспорти», дай Бог, дотягує до половини фактичного поголів'я, а в багатьох селах немає не те що відділення банку, але і поштового пункту.
Всі ці чинники привели до того, що на початку 2010 року Міністерство аграрної політики України звернулося до Мінфіну з проханням відкласти введення поголовної дотації, тому що її просто неможливо було б виплатити. З цим аргументом уряд таки погодився, але тепер вирішив знову перейти в наступ, вставивши в проект Податкового кодексу ще більш збочену норму.

Зокрема, Мінфін пропонує не тільки дозволити уряду вводити поголовне дотування, але й перенаправляти 30% відсотків отриманих від переробників коштів «на фінансування на зворотній основі будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів». Як наші чиновники розподіляють кредити на будівництво і скільки, зазвичай, коштує їх отримання добре відомо. Очевидно, що такі новації явно не підвищать інвестиційну привабливість тваринництва, а ось у людей, причетних до розподілу «коров'ячих грошей», цілком може з'явитися кілька нових тваринницьких комплексів.

У зв'язку з усім вищевикладеним, спираючись на думку експертів галузі та побажання селян, неодноразово оприлюднених в ЗМІ, пропонуємо виключити останній абзац пп.3 пункту 7 розділу XIX, який свідчить, що: «Вказана норма призупиняється, коли в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачено, що сума податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти та іншу продукцію переробки тварин і птиці, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно), направляється до спеціального фонду Державного бюджету з подальшим використанням її у такій пропорції: 70 відсотків - на здійснення доплат на одну корову, наявну на 1 січня відповідного року, 30 відсотків - на фінансування на зворотній основі будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів », таким чином, залишивши нині чинну форму дотування виробників молока і м'яса.